Мета уроку:
- розширити знання учнів про квіткові рослини;
- ознайомити із різними способами запилення квіток;
- розвивати уміння порівнювати та робити висновки;
- виховувати бережливе ставлення до рослинного світу, що нас оточує.
Які головні частини квітки?
Що приваблює нас у квітках?
Що утворюється на місці квітки, яка відцвіла?
Де у квітці знаходяться чоловічі клітини, а де жіночі? Як вони називаються?
Запилення – це процес перенесення пилкових зерен із тичинок на маточки.
Способи запилення:
1. Перехресне запилення.
2. Самозапилення.
3. Штучне запилення.
Результатом запилення є запліднення. Скільки пилкових зерен запилило квітку, стільки насінин буде у плоді.
Перенесення пилку з тичинок однієї квітки на приймочку маточки іншої квітки. Воно є:
а) комахами;
б) вітром;
в) водою;
в) птахами;
г) іншими тваринами.
Пилкові зерна, щоб утриматися на приймочці маточки, мають певні пристосування: вирости, шипики, нерівності, борозни…
Перевага самозапилення – це більша надійність у випадках, коли рослини одного виду ростуть на великій відстані одна від одної. Але самозапилення обмежує здатність рослин пристосовуватися до змін навколишнього середовища, тому воно не сприяє процвітанню виду.
Штучне запилення здійснюється за допомогою людини з метою створення нових сортів.
Чому вітрозапильні рослини цвітуть до розпускання листків?
Чому рослини лісу як правило мають великі яскраві (білі, жовті) квіти?
Яку роль у запиленні відіграє запах?
Як запилення зумовлює запліднення?
| 
