Тема. Органічні сполуки живих систем. Будова, властивості, значення малих органічних молекул.

Мета: ознайомити учнів з органічними сполуками живих систем, детально ознайомити їх з будовою, властивостями, значенням малих органічних молекул. Розвивати мислення, здібність аналізувати та робити висновки; виховувати відповідальне ставлення до навчання, інтерес до знань;

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Методи та форми роботи:

 1) інформаційно-рецептивний:

2) репродуктивний:

3)   проблемно – пошуковий:

Терміни та поняття: органічні речовини, моносахариди, біополімери, мономери

 Обладнання: таблиці « Вміст хімічних сполук у клітині», папки « Вчись вчитись»

 

Девіз уроку.

«Для того щоб навчити іншого,

потрібно більше розуму, ніж для того,

щоб навчитися самому».

М.Монтель 

Хід уроку.

І.       Організаційних момент.

Створення позитивної аури на уроці. Наприклад „ Які ви сьогодні красиві. Будете ще кращими коли всі разом посміхнетесь мені ”

ІІ.      Актуалізація опорних знань.

Бесіда
а) Які неорганічні речовини входять до складу клітини?
б) Що ви знаєте про важливу сполуку – воду?
в) Доведіть, що біологічні функції води взаємопов’язані з хімічно-фізичними властивостями?
г) Яка роль солей у клітині?

ІІІ.    Мотивація навчальної діяльності.

1. У мене в руці маленька зернина пшениці. Послухайте уривок із «Балади про золоте зерно» Олександра Плотнікова й поясніть,

за рахунок чого починається ріст зародка і перетворення його на проросток.

И было золотое зернышко…

Оно в испаханной земле,

Как будто маленькое солнышко

Дремало до поры во мгле.

Прошла зимы пора капризная,

И в степи хлынуло тепло.

Зерно лучом зеленым брызнуло

И в рост пошло, и в рост пошло.

Зрозуміло, що повинні бути сприятливі умови: тепло і волога. Отже, а які органічні речовини входять до складу насінини, ми виявимо під час дослідної роботи.

Дослід. Замісити невелику кількість тіста, покласти в марлю та добре помити в склянці з водою.

•   Які ви передбачаєте результати?

Вода стане каламутною. Якщо в склянку додати декілька крапель розчину йоду, вода набуде фіолетового забарв­лення.

•    Що це означає?

А означає це, що у склянці є вугле­води. А в марлі залишилась тягуча клейка речовина. Це білок— клей­ковина.

Щоб довести, що до складу насіни­ни входять жири, проведемо наступ­ний дослід.

Дослід. Якщо насінину соняшника (оскільки вміст жирів — 90 %) роздавити на папері, то залишиться жирна пляма.

І ми вже з’ясували, що до складу клітин входять такі органічні речови­ни, як вуглеводи, білки, жири (ліпі­ди), нуклеїнові кислоти.

•    Чим відрізняються органічні спо­луки від неорганічних?

Із курсу хімії ми знаємо, що хімічні властивості живих організмів значною мірою залежать від Карбону, частка якого становить понад 50 % їхньої сухої маси. Карбон може утворюва­ти ковалентні зв’язки.

•    Пригадали, що таке ковалентний зв’язок?

Атом Карбону може сполучатися з ато­мами Гідрогену, Оксигену, Нітрогену, але важливе значення має здатність атомів Карбону утворювати стійкі зв’язки між собою. Це і відрізняє ор­ганічні сполуки від неорганічних.

ІV.    Повідомлення теми і теми уроку.

(Монітор комп’ютера).

План уроку

1. Малі органічні молекули.

2. Макромолекули.

3. Поняття про біополімери.

V.      Надання необхідної інформації.

Живі організми утворюють різні малі органічні молекули, які називаються мономерами. Мономери – це будівельні блоки більш великих молекул. Мономери здатні з’єднуватись між собою, утворюючи полімери, відомі також під назвою макромолекул (“макро” – великий), які складають »90% сухої маси клітин. Людям давно відомі такі органічні полімери, як шерсть, шовк, каучук, хлопок. В минулому столітті хіміки почали виготовляти штучні органічні полімери, пластмаси, з’єднуючи різними способами малі органічні мономери, наприклад диметиловий ефір

Таким чином виникло мистецтво (або ремесло), по сутності справи своєї, яке імітує природу.

Організм будує свої макромолекули, з’єднуючи один з одним мономери. Процес цей зворотній: полімери можуть бути розбиті до мономерів, із яких вони складаються. Дійсно це, між іншим, і відбувається в шлунково-кишковому тракті тварин: макромолекули їжі розпродаються тут до малих молекул, які потім всмоктуються в кров і використовуються організмом для утворення нових макромолекул, які потрібні уже самому організму.

Все живі організми містять чотири головних класи органічних сполук: вуглеводи, ліпіди, білки і нуклеїнові кислоти. Сполуки кожного класу побудовані із своїх особливих мономерів, які об’єднуються в біополімери (Заповнення таблиці за допомогою учнів)

VІ.    Інтерактивна вправа.

Вправа „ Парадоксальна розповідь ”

Учні поділяються на 5 – 6 груп .

Кожна з яких отримує конверт із текстом, де необхідно знайти свідомо допущені вчителем помилки і виправити їх.

VІІ.   Рефлексія.

Написання біологічного диктанту.
Закінчить твердження.
1. Елементи – органогени – це С, Н, О, N.
2. За будовою молекули води – диполь.
3. Між молекулами води утворюються зв’язки – водневі.
4. Основні зв’язки в органічних молекулах – ковалентні.
5. Білки, жири, вуглеводи, нуклеїнові кислоти це – органічні речовини.
6. Високомолекулярні сполуки – біополімери.
7. Їхня молекула називається – макромолекула мономерів.
8. Вона складається з – мономерів.
9. Речовини, які добре розчиняються у воді – гідрофільні.
10. Нерозчинні у воді речовини – гідрофобні.
11. Мономери полісахаридів – моносахариди.

VІІІ. Підсумок уроку.

Оцінювання і мотивація.

ІХ.    Домашнє завдання.

Опрацювати матеріал в підручнику.